Контейнування емоцій дитини мамою

Контейнування емоцій дитини мамою - це психологічний процес, у якому мама допомагає дитині справлятися з її емоціями "утримуючи" їх у безпечному середовищі. Цей термін походить з теорії психоаналітика Дональда Віннікотта та концепції "контейнера" Вільфреда Біона.

Як це працює: 

1. Прийняття емоцій дитини . Коли дитина переживає сильні емоції (гнів, страх, смуток), мама приймає їх без осуду , визнає важливість і реальність почуттів.

2. Переробка емоцій . Мама "перетравлює" ці емоції - тобто, зберігає спокій, не реагує агресивно чи тривожно , а надає емоціям дитини зрозумілу форму. 

3. Повернення дитині зрозумілої форми емоцій . Мама допомагає дитині усвідомити її емоції, пояснює їх словами: наприклад "Тобі зараз дуже сумно, бо твоя іграшка зламалася . Це нормально - таке відчувати."

4. Створення безпечного простору . Мама демонструє , що емоції можна пережити , і що вони не є небезпечними . Це допомагає дитині навчитися самостійно справлятися з почуттями у майбутньому.

Чому це працює:

1. Формування емоційного інтелекту . Дитина вчиться розпізнавати , називати та виражати свої почуття здоровим способом.

2. Стабільність. Мама стає для дитини "опорою", що сприяє її емоційному розвитку .

3. Запобігання  тривожності. Якщо дитина відчуває, що її емоції важливі  і їх можна обгоаорити , це знижує ризик виникнення страхів і тривоги .

Контейнування- це про те, як дорослий бере на себе роль "емоційного фільтра", допомогаючи дитині не бути переповненою власними переживаннями .

 Який талант чи здібності має ваша дитина ?

Кожна дитина народжується з унікальним набором здібностей та талантів. Це особливі здібності , які виявляються на ранніх етапах життя, і вони можуть стати ключем до успіху в майбутньому. Здібності дитини є цінним даром, який вимагає підтримки та належної уваги від батьків .

До того ж виявлення здібностей у дитини - це важливий процес ,який потребує терпіння , спостережливості тв уважності.

 

Як виявити таланти дитини :

-спостерігати за інтересами вашої дитини(малювання, музика.спорт, танці, наука, література..)

Виявіть, що цікавить вашу дитину , це може вказувати на потенційні таланти та здібності, які варто розвивати .

-спілкуватися зі своєю дитиною та проявляти інтерес до її занять, слід звертати увагу саме на її емоційну реакцію . Підтримка та відкритий діалог допоможуть вам краще розуміти її потреби та бажання.

-запропонуйте різні варіанти :

музика, мистецво, спорт, наука (наукові гуртки), література.

Як підтримати талант: 

-можливість експерементувати та розвивати свої таланти .

Дитина може бути обдарованою у різних сферах, і тільки через спроби в різних напрямках вона зможе впізнати свої сильні сторони . Тому, не обмежуйте її вибір лише однією діяльністю, а надайте можливість спробувати різні види творчості та досліджень.

-підтримка і похвала . Підтримка дитини в її зусиллях є ключовим елементом, який допомагає розвивати та розкривати її потенціал. Важливо виявляти зацікавленність у досягненнях дитини , хвалити за навіть маленькі кроки, підтримувати її у різних складних моментах та надавати необхідну допомогу.

-створити сприятливу атмосферу вдома та в школі. Забезпечити доступ до необхідних матеріалів та ресурсів, які допоможуть розвивати її талант . Також варто пошукати можливості для участі в конкурсах, виставках, змаганнях або гуртках, де дитина зможе показати свої здібності та отримати визнання.

 Вправи для психічного здоров`я , які ви можете робити разом із вашими дітьми

1. Час для хвилювання .

Говоріть з дитиною про її тривоги , коли помічаєте , що її щось турбує. Під час такої розмови разом із дитиною ви можете намалювати ці тривоги , чи записати їх.

2. Планування приємних активностей .

Разом з дитиною плануйте цікаві,приємні для неї активності . Це може бути  як щось, що дитина може робити одразу  ж, так і те, що ви разом можете втілити впродовж найближчих тижнів .

3. Розмова про почуття .

Чому б не віділити час щотижня , коли ваша дитина може поговорити з вами про свої думки та почуття .

4. Бути присутніми тут і тепер .

Допомагайте дитині бути присутньою тут і тепер та жити сьогоднішнім днем . Вийдіть на прогулянку і подивіться , скільки різних речей ви можете сприйняти органами чуття .

5. Хороші справи .

Перед сном проведіть із дитиною деякий час , щоб визначити  і записати три хороші речі , які він /вона зробив/ла за день для себе і інших.

6. Турбота про себе .

Допомагайте дитині піклуватися про своє самопочуття, готуйте разом їжу, займайтеся фізичними вправами і стежте за тим, щоб він/вона висипався/лася. А якщо відчуваєте , що через війну  дитині потрібна підтримка психолога, звертайтесь по допомогу до фахівців.

 Діти не слухають - вони дивляться .

  Ваші діти не тільки чують, що ви їм кажете , вони бачать , як ви живете . Як ви реагуєте на труднощі, як ставитесь до себе  і до інших. І найголовніше, вони це копіюють. Якщо ви просите дитину бути спокійною, але самі кричите на неї , то вона запам`ятає не ваші слова , а ваші крики .

Якщо ви хочете , щоб вона вчилась працювати над собою , покажіть , як ви самі долаєте труднощі.

Діти - це ваше відзеркалення. Іх поведінка - це відповідь на ваші дії. Тому кожного разу , коли ви  хочете побачити зміни у своїй дитині , запитайте себе : " А чи показую я це своїм прикладом?"

  Всі емоції, почуття , ситуації, які ми не проживаємо, а блокуємо чи терпимо в собі наші діти зчитують , хоча ми їм і не говоримо про це прямо. Дитині стає нестерпно знаходитись в полі мами , в якої є цей непрожитий вантаж емоцій і вона починає робити все , щоб з вас вийшло це назовні та проявилось . Іноді це нагадує неадекватну поведінку дитини, або мама думає " ну от мені і так зараз важко " і тут ще дитина "підливає масла у вогонь своєю поведінкою". 

Але справа далеко не в дитині, дитина лише є нашим дзеркалом , нашим ліхтарем до зцілення.

 Як відрізнити булінг та сварку між дітьми .

Булінг - це тривалий процес свідомого, жорстокого ставлення (фізичного і психологічного) з боку дитини ,або групи до іншої дитини, або інших дітей.

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиилям: жертву висміюють, залякуюють, дражнять, шантажують, б`ють, псують речі, розповсюджують плітки , бойкотують , оприлюднююють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

Важлива ознака булінгу, що відрязняє його від конфлікту  - СИСТЕМАТИЧНІСТЬ .

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони : той , хто переслідує, булер, кривдник, той, кого переслідують жертва та ті, хто спостерігають спостерігачі.

Як зрозуміти , що вашу дитину піддають цькуванню?

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, обирає інші маршрути до школи,то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

Щодо алгоритму дій, якщо ви поговорили з дитиною і виявили факт можливого булінгу – йдете до школи , говорите з завучами, з директором, звертаєтесь до адміністрації. Так , як це дитячий колектив, спроби булінгу в тому чи іншому вигляді можуть бути , І ТУТ ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ В ТОМУ, ЯК ШВИДКО ЙОГО ПРИПИНЯЮТЬ.  Вам не потрібно залякувати інших дітей, вам не потрібно говорити з їх батьками , тому що це все може тільки погіршити ситуацію. Ви маєте право написати позов в Поліцію, в Міністерство освіти і тп, ЯКЩО ВИ БАЧИТЕ ЩО ШКОЛА НЕ ЙДЕ ВАМ НАЗУСТРІЧ І НІЯКИХ ДІЙ НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ . Дуже часто всі випадки сварок, непорозумінь між дітьми , і батьки і діти називають булінгом, ПРОТЕ законодавчо термін «булінг» та адміністративну відповідальність визначає лише суд. Повноваження шкільної комісії (засідання Ради профілактики ) – це дізнатись причини ситуації, визначити що робити , і моніторити ефективність вжитих дій.

Але, якщо школа приймає правильні рішення, якщо школа проводе правильне навчання серед учнів, серед педагогів про те,як протидіяти булінгу- ви можете довіритись школі і цій системі .

 Психологічний стан дитини при зміні школи, або переїзду.

Перехід в іншу школу або зміна місця проживання має значний вплив на психологічний стан дитини . Зміна середовища означає не тільки фізичну зміну місця проживання , але й зміну всього оточення. Ця зміна може викликати стрес і спричинити різні наслідки для психологічного стану дитини .

Наслідки зміни оточення: 1. Втрата стабільності : переїзд може призвести до втрати звичних зв`язків  та соціальної підтримки , що може вплинути на емоційний стан дитини .

2. Відчуття страху та тривоги : зміна середовища може викликати почуття незахищеності у дитини , оскільки вона втрачає звичну обстановку , набуті звички.

3. Емоційні зміни : дитина може відчувати різні емоції під час переїзду . Від сумніву  та занепокоєння до радості та захоплення . Це пов`язано зі зміною оточення та невизначеністю щодо нового місця проживання.

4. Труднощі  адаптації: нове місце проживання або зміна школи - це адаптація до нового оточення , нових людей й нових правил, що може бути викликом для дитини , та вимагає психологічних зусиль і підтримки рідних .

Як допомогти дитині впоратися? 

1. Зберегти звички : створити нове повсякдення , яке буде включати знайомі дитині заняття , іжу та сон, ваші ритуали або традиції, щоб забезпечити відчуття стабільності.

2. Підтримувати соціальні зв`зки : допомогти  дитині знайти  нових друзів та підтримувати зв`язок зі старими , щоб забезпечити соціальну підтримку .

3. Створити зручні умови для адаптації :забезпечити дитину комфортним житлом , знайомими речами та предметами ,які дорогі дитині .

4. Вислуховувати та сприймати емоції : бути уважним до почуттів та емоцій дитини , дозволяти їй висловлювати свої почуття та сприймати їх без засудження.

Зазвичай зміна школи та проживання , особливо для дітей , викликає різні емоційні та психологічні переживання. Інше оточення , розрив з звичним середовищем й розлука зі знайомими може спричинити стрес та незручність у дитини . Тому дуже важлива підтримка дорослих, і не важливо скільки років дитині.

 

 5 порад про те, як виховати толерантну дитину 

1. Говоріть про зовнішні відмінності та обмежені можливості людей.

У когось є родима пляма на щоці, в когось- кирпатий носик, великі очі, тощо - ми всі різні.

Часом люди скалічені зовні , але мають добре серце , глибоке мислення та здатні на подвиги , на відміну від  можливо зовні красивих людей.

2. Розповідайте про відмінності людей у всіх сферах життя .

Хтось фарбує волосся в зелений колір, а хтось носить паранджу- і все це ми можемо побачити у сучасному суспільстві . Тому дитина повинна проявляти стриманість у своїх емоціях.

3. Не варто толерувати поведінку , яка порушує соціальні норми .

Батьки так прагнуть навчити дітей толерантності, що діти починають плутати поняття та терплять несправедливість від людей , які виявляють неповагу , обманюють  та ображають . Цей момент також слід обговорювати з дітьми .

4. Стежте за спільним спілкуванням в родині.

Будь-які жаргонні вислови впливають з неймовірною силою на формування особистості дитини . Тому потрібно уникати цього, завжди стежити за своїм мовленням і коригувати дитячі звички лихословити.

5. Розповідайте дитині про народи світу, їхні звичаї та обряди.

Часто батьки не знають чим розважити своїх дітей. Варто завжди починати з розмов . Спеціалісти радять спілкуватися з дітьми на цікаві теми про різні народи світу , тим більше, інформації в інтернет- ресурсах зараз достатньо.

 Гра "Обійманці" - практикум близькості

Діти, які пережили травматичний досвід, можуть бути чутливими до фізичного контакту та не давати до себе доторкатися. Найбезпечніший спосіб трансформації для дітей – це гра. 

Дуже люблю використовувати в роботі картки сили, картки із завданнями , метафоричні картки . Всі початкові класи ліцею теж вподобали  такий формат роботи . До того ж, це гарний спосіб згуртувати дитячий колектив .

 

На фото класичний варіант використання карток Світлани Ройз.  А я хочу поділитись способом, як ще можна використовувати такі картки в іграх з дітьми .⤵⇲

Гра називається "сліпа курка", не знаю , чому саме така назва, не я її вигадала . 

Беремо декілька карток з тваринами (чи предметами ), чи можливо картки Домана,будь-які картки які у вас є. Прикріплюємо їх до дошки магнітами . Обираємо дитину з класу (по бажанню), яка буде біля дошки забирати одну з карток на свій розсуд. Всі інші повертаються спиною до дошки, після слів ведучого - "сліпа курка", далі діти закривають очі, рахують до 5 (поки з дошки знімається картка) і повертаються обличчям до дошки, і повинні назвати  картку , яку зняли. Така гра тренує пам`ять і увагу, а також допомагає зняти діткам напругу в тілі і розвантажитись психоемоційно.

 ПАНІЧНА АТАКА І ЯК ДОПОМОГТИ У РАЗІ ЇЇ ПОЯВИ ДИТИНІ 

Що таке панічна атака 

Це раптове відчуття сильного страху без реальної небезпеки   чи очевидної причини .Напади часто відбуваються , коли людей щось непокоїть або вони пережили складний чи стресовий досвід. Також вони можуть бути наслідком перенесених хвороб.Панічна атака може тривати до 30 хвилин .

Панічні атаки не загрожують життю. Проте з ними важко впоратися самостійно . Крім того , без професійної допомоги вони можуть із часом посилитися .

Якщо епізоди панічних атак повторюються , обов`язково зверніться до фахівців. Причиною панічних атак може бути багато чинників- як зовнішніх так і внутрішніх.Тільки фахівець може визначити , як можна допомогти .

Прояви панічної атаки :

• Прискорене серцебиття ;
• Задуха, прискорене або ускладнене дихання ;
• Оніміння або тремтіння рук і ніг;
• Нудота та дискомфорт у шлунку; 
• Запаморочення ;
• Світло здається яскравішим та інтенсивнішим; 
• Сльози , незмога перестати плакати ; 
• Відчуття ніби людина "застигла" та не може рухатись.

Як допомогти дитині , яка переживає панічну атаку 

З панічною атакою можна впоратися самостійно , знаючи потрібні прийоми та техніки. Але зняти інтенсивність симптому не означає назавжди його позбутися, тому важливо звернутися до фахівця. Техніки впливають на цикл панічної атаки : думки -поведінка -тілесні відчуття- емоції. Для того , щоб розірвати коло чи цикл панічної атаки , можна впливати на кожен із цих елементів. Під час панічної атаки дитина може відчувати , що втрачає контроль . Ви здатні допомогти дитині "заземлитися" за допомогою деяких вправ.👇

Дихальні вправи :

Дихання животом . 1. Покладіть руку на живіт 

2. Зробіть кілька усвідомлених видихів та вдихів .

3. Поясніть дитині , що коли вона вдихає, то м`яко надуває свій животик, як повітряну кульку , а коли видихає, повітря ніби повільно виходить з кульки. 

Інші вправи та техніки для роботи з дитиною

• Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити іх
• Порахувати кроки до якогось предмета
• Стискати поперемінно правою та лівою рукою руку дорослого
• Рахувати від десяти до одного 
• Покласти руку на живіт приблизно на три пальці нижче за сонячне сплетіння та постукати по цьому місцю.
• Потерти кінчик носа .
• Злегка натиснути на очні яблука з двох боків 
• Змочити губи водою , сполоскати рота.
• Витягнути язик якомога далі, не повертаючи голови , затримати погляд на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо , потім подивитись ліворуч якомога далі, потім знову прямо .
• Розтерти руками тіло 
• Розтерти точку між підмезинним пальцем і мізинцем. 
• Покласти руки на ребра , щоб відчути ,як вони під час дихання  розширюються , підіймаються.

Важливо розуміти , що це екстренна допомога . Важливо шукати можливість , впливати на причину  панічної атаки. 

 ТОП 7 порад , як убезпечити дитину від можливого  насильства .

1. Розмовляйте з дитиною. 

Дорослі , які постійно розмовляють з дитиною, переважно знають картину її життя- що відбувається в школі, хто є друзями, а хто ворогами.

2. Довіряйте дитині.

Дитинна повинна знати , що дорослі їй довіряють , і що вона може довіритися дорослому . Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на прикладах, що ви вмієте берегти таємниці, що не будете здіймати скандал  за кожну дрібницю, а просто вкажете ,як було б зробити краще.

3. Не прикрашайте проблеми "бантиками".

Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть з ними траплятися , прямо. Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не вдягайте на дитину  "рожеві окуляри ".І найстрашніше, що кривдник - це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може  і людина з близького кола. Зазвичай такі люди входять в довіру і систематично "підготовлюють" дитину до своїх злодіянь.

4. Кордони тіла дитини .

Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство .З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити , чи можливо було її уникнути. Діти молодшого віку мають чітко володіти інформацією про кордони тіла - використовуйте правило "Тут мене не торкайся!" : ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, що зазвичай закриті нижньою білизною.

5. Шантаж дитини .

Розповідайте дітям і про те, що її можуть почати шантажувати .Дитина має знати , що те, що причиняє їй образу і покривається словами "нікому не розповідай" потрібно негайно викрити - розповісти батькам, вчителям , дорослому, якому довіряють.

6. Насильство через екран.

Проводьте певний час в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч , дозволять вам розповідати , що є "хороші" сторінки , а є "погані" , що є злочинці, які можуть видавати себе за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.

7. Будь-яку проблему можна вирішити .

Цю фразу повторюйте дитині щодня , декілька раз на день,як мантру. Чим частіше дитина чутиме , що будь -яку проблему можна вирішити , тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна.

І ПАМ`ЯТАЙТЕ , ВИ ЗАВЖДИ МОЖЕТЕ ЗВЕРНУТИСЬ ДО ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДУ!

Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших

       Коли йдеться про виховання дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту, сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в дорослому житті.

Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини.             Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:

Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.

Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.

Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.

Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.

Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.

Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.

 Так, іноді важко зрозуміти деяких людей, їхню культуру та кардинально протилежну вашій точку зору. Але треба розуміти, що прояв ненависті до них не розв'язує проблему, а навпаки – створює ще один непереборний бар’єр, через який навіть найвдаліші аргументи "за" залишаються непочутими.

Пропоную до перегляду мультик, який дозволяє діткам зрозуміти , що означає слово "толерантність".