Діти не слухають - вони дивляться .

  Ваші діти не тільки чують, що ви їм кажете , вони бачать , як ви живете . Як ви реагуєте на труднощі, як ставитесь до себе  і до інших. І найголовніше, вони це копіюють. Якщо ви просите дитину бути спокійною, але самі кричите на неї , то вона запам`ятає не ваші слова , а ваші крики .

Якщо ви хочете , щоб вона вчилась працювати над собою , покажіть , як ви самі долаєте труднощі.

Діти - це ваше відзеркалення. Іх поведінка - це відповідь на ваші дії. Тому кожного разу , коли ви  хочете побачити зміни у своїй дитині , запитайте себе : " А чи показую я це своїм прикладом?"

  Всі емоції, почуття , ситуації, які ми не проживаємо, а блокуємо чи терпимо в собі наші діти зчитують , хоча ми їм і не говоримо про це прямо. Дитині стає нестерпно знаходитись в полі мами , в якої є цей непрожитий вантаж емоцій і вона починає робити все , щоб з вас вийшло це назовні та проявилось . Іноді це нагадує неадекватну поведінку дитини, або мама думає " ну от мені і так зараз важко " і тут ще дитина "підливає масла у вогонь своєю поведінкою". 

Але справа далеко не в дитині, дитина лише є нашим дзеркалом , нашим ліхтарем до зцілення.